Реалізація проєктів, що фінансуються у рамках Програми Interreg NEXT Польща – Україна 2021-2027,
вже розпочалася і ми з нетерпінням чекаємо на результати.
Однак ми не забуваємо про результати проєктів нашої Програми у періоді 2014-2020 та користь, яку вони принесли . Ми продовжуємо ділитися їхніми досягненнями та сподіваємося, що історії про людей, завдяки яким вдалося досягнути цих результатів, а також тих, яким вони принесли користь, будуть надихати на нові ініціативи людей на всій території Програми.
Запрошуємо до читання!
Все бджолине життя - це одна чайна ложка меду, а горщик меду - це мільйон бджолиних польотів – підраховує пані Уршуля.
Вона не пасічник, але працює вчителькою вже понад 33 роки. Викладає історію, суспільствознавство, підприємництво та інші предмети, але зізнається, що багато довідалася про бджіл і бджільництво завдяки проєкту «Карпатські бджоли - наші благодійники» (акронім APIS). Цей спільний польсько-український проєкт змінив її погляд на життя. Хоча на її рахунку вже є близько 30 різних проєктів, то саме реалізація даного стала для неї особливим досвідом.
Я багато чому навчилася. Це дуже розвиває людину, тому що це непрості проєкти. Кризовий менеджмент - я б ніколи не повірила, що мене застане COVID і війна, що буде важко з кимось зв'язатися... Треба було навчитися реалізовувати проєкт в дуже складних умовах. Приїжджають люди з України, розповідають про війну, і це також змінює наш погляд на світ, змінює стосунки. Це мені дуже багато дало – підкреслює пані Уршуля.
Проєкт APIS, на щастя, розпочався у 2021 році, ще до повномасштабної російської агресії проти України. Як результат, по обидва боки кордону, незважаючи на пандемію, було зроблено багато – додає пані Уршуля.
Партнерів проєкту об'єднала небайдужість до «карпатки». Найчастіше у Польщі ця назва асоціюється зі смачною випічкою. Мало хто знає, що це також назва унікального виду гірських бджіл, які мешкають у Карпатах. Як і належить «горянам», вони стійкі до суворого клімату і вміють максимально використовувати те, що може запропонувати карпатська природа. Однак це зникаючий вид, тому ентузіасти бджільництва взяли на себе відповідальність за його збереження та популяризацію. У двох навчальних закладах - у Новосельцях біля Сянока (Польща) та Вишні (Україна) - були створені Центри освіти, туризму та промоції карпатської бджоли для популяризації спільної природної спадщини, в тому числі відважних «карпатських» бджіл, а також для поширення знань про бджільництво.
У шкільному комплексі Центру сільськогосподарської освіти в Новосельцях була створена навчальна пасіка, яка наразі налічує 10 вуликів. Тут також знаходиться традиційний бджільницький колод та бджолині стільники. Фотоелектричні батареї живлять розміщені у вуликах камери та електричні ваги. Камери дозволяють спостерігати за життям бджіл, а зібрані дані надсилаються через Інтернет для аналізу. Просто відсканувавши QR-код, можна дізнатися вагу вулика і, відповідно, скільки меду було вироблено, температуру і вологість всередині, і навіть висоту над рівнем моря - це може, наприклад, допомогти, якщо на вулик «кинув оком» волохатий ласун, тобто ведмідь.
Проєкт також передбачав створення 5-кілометрового освітнього маршруту з природними об'єктами, пов'язаними з бджолами та бджільництвом. На стежці відвідувачі можуть побачити, наприклад, будиночки для комах-запилювачів. Біля школи в Новосельцях також створені демонстраційні ділянки медоносних рослин, серед яких лаванда, чебрець, ріпак, фацелія, примула вечірня, кульбаба та верес. Під час проєкту пасіку в Новосельцях відвідало близько 10 000 осіб. Для більшості з них це була перша можливість побачити карпатську бджолу.
Були також створені фільми про життя бджіл і діяльність бджолярів. Це важливо, оскільки це професія, що зникає, але є важливою для сталого розвитку та біорізноманіття. Усе це призвело до того, що до закладу, де раніше не викладали бджільництва, почали стікатися ентузіасти цієї справи.
На цій основі при школі створено курси професійно-кваліфікаційного рівня, де багато хто здобуває професію пасічника. Люди, які відвідують ці курси і складають іспити, представляють різні професії, серед них - лікарі, інженери... Феноменально, що ця сфера освіти для дорослих розвинулася таким чином - каже пані Уршуля.
Подібну діяльність проводить і український партнер проєкту - Вишнянський коледж Львівського національного аграрного університету. Життя показало, що контакти між польськими та українськими партнерами вийшли далеко за межі суто проєктних відносин:
Ми просто подружилися з цими людьми. Склалися дуже особисті стосунки. Потім, коли почалася війна, ми організували в школі збір коштів, а діти вчителів з України приїхали сюди, до нас, в нашу школу. Ми опікувалися ними, підтримували їх. І це було найголовніше, що були збудовані приязні стосунки - згадує пані Уршуля.
І наостанок додає ложечку меду. Вона зізнається, що в процесі роботи здійснила свою мрію допомогти рідному селу.
І доповнює із сентиментом:
Я народилася в Новосельцях і живу в Новосельцях. Кожен проєкт, який розвиває моє село, важливий для мене, тому що він залишається на місці. Важливо, щоб хтось знав про це моє село, знав про цю громаду, знав про цю природу - це також для мене є пріоритетом.
Чи була ця сторінка корисною?
