Транскордонні проєкти – це не лише показники, бюджети, звіти та платежі. Хоча вони є невід’ємними елементами будь-якого проєкту, та кожен з них приховує, перш за все, конкретні ідеї, цінності та мрії людей, які дані проєкти реалізовують, а крім цього розповіді тих, хто отримав користь від їхньої реалізації.

Ми хочемо ознайомити вас з деякими з них через «Історії з проєктів» – цикл, у якому ми показуємо людський (але й також «тваринний» – як, наприклад, у 1-й та 13-й розповіді) вимір наших вибраних проєктів. Запрошуємо вас ознайомитись із ними.

Здається, я завжди була артисткою – принаймні, років з п’яти. Дуже любила співати і виступати перед дорослими, стоячи на стільці. На сільському вигоні у бабусі ставила вистави з дітьми за власними сценаріями. Згодом такі вистави відбувалися щонеділі, я  писала сценарії і роздавала дітям, ми самі створювали сценічні  костюми.

Іванну Ейхорн неможливо не помітити у будь-кому товаристві – яскрава, впевнена, вона наче випромінює творчу енергію. У неї є також є здатність заражати своїми ідеями, організовувати, підтримувати і надихати інших творчих людей. У Народному домі Червонограда, який вона очолює, завжди вирує життя, сотні дітей розкривають свої таланти у різноманітних гуртках, виступають з концертами, їздять на гастролі.

Дитинство Іванни минуло у Соснівці, шахтарському місті неподалік Червонограда. Навчання в музичній школі, організація концертів і шоу – вона на мала сумнівів, що пов’яже своє життя із творчістю. Обрала Львівське училище культури – диригентсько-хоровий відділ, адже так вона  могла не лише займатися музикою, але й втілювати інші творчі задуми. Після навчання в училищі вступила до Рівненського гуманітарного університету, але на заочну форму, адже уже на останньому курсі училища почала працювати в Народному домі в рідній Соснівці, а також керувала дитячим церковним хором. У 19 років стала заступницею директора Народного дому, а згодом і його директоркою. Тут створила «Червону  руту» - знаменитий вокально-хореографічний колектив, який діє і сьогодні. Наступний етап її життя – Червоноградський Народний дім, який вона очолила 7 років тому.  Зараз тут працює  28 гуртків та творчих колективів, більшість з них мають високі відзнаки і звання, відомі в Україні і за кордоном. Іванна щаслива, що у своїй роботі може поєднувати любов до музики і театру, а також організаційні і управлінські навички. Вона постійно шукає розвитку і нових напрямків.

Рамки – це не для мене! - сміється Іванна.

Спільний проєкт K&K:PolUA був для неї особливим і мав чимале значення для її міста. Адже завдяки йому Червоноград отримав літню сцену, яка стала центром його культурного життя в теплу пору року. Створений у рамках проєкту спільний альбом дозволяє познайомитися з туристичними пам’ятками і допомагає зруйнувати стереотип про Червоноград як виключно промислове, шахтарське місто. А завдяки майстер-класам і концертам українська і польська молодь мали нагоду більше дізнатися про культуру одне одного.

Разом з тим, робота над проєктом була нелегкою. Адже вона припала на час пандемії, а згодом і повномасштабного вторгнення. Тому деякі заплановані заходи потрібно було переводити в інших формат – наприклад, відео-записи майстер-класів замість живих заходів, переносити терміни реалізації. Але Іванна бачить у цьому певний позитив:

Завдяки цим труднощам ми освоїли нові технології і це було непогано – адже завдяки відео нашими майстер-класами з танців і ремесел можуть скористатися більше людей навіть після завершення проєкту. 

Незважаючи ні на що, вдалося провести спільні заходи. Українська і польська молодь працювала разом над спільними виступами, репетиції проходили онлайн, а потім і вживу. Після репетицій організовували сучасні танцювальні руханки, спілкувались, заводили друзів. Діти виявили, що у них багато спільного з польськими однолітками.

У певний момент ми помітили, що коли чуємо будь-яку польську пісню, можемо підспівати. У нас багато подібних танцювальних рухів, навіть елементів національного костюму. Водночас, є чому повчитися одне в одного, відкрити для себе щось нове.

Після формального завершення проєктних заходів, співпраця з польськими партнерами – гміною Ксєнжполь  продовжувала розвиватися і розширюватися. Так, наприклад, у минулому році колективи з Червонограда мали 5 концертів у їхньому регіоні (у Ксєнжполі, Майдані та Білгораї), брали участь у Фестивалі трьох культур. Їх завжди приймали дуже гостинно.  Завдяки допомозі польських друзів вдалося зібрати кошти на допомогу українським військовим.

Здається, цей проєкт  ніколи не закінчиться! – каже Іванна.

Те, що планувалося реалізувати за 12 місяців, перейшло у багаторічне партнерство. Робота над проєктними заходами та звітами – у справжню дружбу. А зусилля, спрямовані на освіту і розвиток дітей мають вплив на все їхнє життя. Іванна бачить, як завдяки участі у творчих колективах її вихованці набувають цінних якостей  і навичок -  це і креативність та здатність приймати нестандартні рішення, такі важливі у сучасному мінливому світі; організованість і витривалість, а також доброта і готовність допомогти друзям. А досвід спілкування з однолітками з іншого боку кордону робить їх відкритими і здатними до діалогу.

Детальніше про проєкт K&K:PolUA можна дізнатися тут