Транскордонні проєкти – це не лише показники, бюджети, звіти та платежі. Хоча вони є невід’ємними елементами будь-якого проєкту, та кожен з них приховує, перш за все, конкретні ідеї, цінності та мрії людей, які дані проєкти реалізовують, а крім цього розповіді тих, хто отримав користь від їхньої реалізації.

Ми хочемо ознайомити вас з деякими з них через «Історії з проєктів» – цикл, у якому ми показуємо людський (але й також «тваринний» – як, наприклад, у 1-й та 13-й розповіді) вимір наших вибраних проєктів. Запрошуємо вас ознайомитись із ними.

Чи знаєте ви, що таке бочунь, жежурка, белк, жедро, бжедак^[1]? Якщо ні, їдьте до Курпє, північно-східної частини польської Мазовії. На території двох мазовецьких лісових масивів - Пущі Зеленої та Пущі Білої живуть унікальні люди, які використовують гарний курпський діалект. У ньому збереглися сліди прадавніх часів і мазурських поселень. Його також супроводжують унікальні ремесла, музика, рукоділля, інструменти, танці, костюми та кухня – фольклор, який навіть недосвідчене око та слух розпізнають у порівнянні з іншими регіонами Польщі.

Рукоділлям захоплювалася з дитинства, бо мама робила квіти, і тітка теж робила. І тому мені були цікаві ці квіти, цей папір, і я теж робила їх разом з ними

розпочинає свою розповідь Міхаліна Дембовська, яка від народження пов'язана з регіоном Курпє.

Характерним є не лише курпський діалект, а й місцеві хатини, витинанки, прикраси з бурштину, квіти з гофрованого паперу та знамениті прикрашені пальми, які готують на Вербну неділю. Навколишні ліси та болота, які були природним бар'єром, що відрізали цю територію від решти світу, сприяли збереженню давньої унікальної культури.

Такою ж самобутньою є культура сусідньої Волині в Україні з її прекрасними костюмами, вишивкою, співом, гончарством, лозоплетінням, ладишками, котиками та короваями^[2]... Тому не дивно, що, опираючись на два такі багаті джерела традицій, любителі фольклору з обох сторін кордону вирішили написати спільний проєкт під назвою «Розвиток польсько-української співпраці на основі культурної спадщини» (PROFolk). Вони поставили собі за мету врятувати від забуття традиційні пісні, мелодії, танці, народні інструменти, а також витвори промислів і ремесел, і насамперед їхніх авторів.

Для мене рукоділля – це моє життя, вночі я би вставала й майструвала, – каже пані Міхаліна. В результаті проєкту вона має з ким поділитися своїм захопленням: - Іноді жінки, навіть старші за мене, хочуть, щоб їм показали, як це все робиться, тому що деякі люди раніше цього не робили. Я навіть проводжу майстер-класи для дітей.

Майстер-класи наживо є одним із найефективніших способів передачі наступним поколінням ремесел, що зникають, тому захід під назвою «Зникаючі професії», організований в «Курпській Країні» у Видмусах, зайняв важливе місце. У рамках Фестивалю польсько-української дружби відбулися майстер-класи народної творчості, в яких взяли участь 15 митців. Відбувся показ курпської творчості у виконанні фольклорного ансамблю «Курпьовщизна», а український фольклор представив ансамбль пісні і танцю «Думка» з Гурова Ілавецького - пригадує Катажина Ольшевська, координаторка проєкту. 

Маріуш Плішка, керівник ансамблю «Курпьовщизна», провів танцювальні майстер-класи для дітей:

Під час майстер-класів ми зосередилися переважно на двох досить легких курпських танцях – «Стара Баба» та «Фафур», а також грі «Зайчик», в яку колись грали діти.

У рамках проєкту також створено спільний альбом із піснями та мелодіями Курпського регіону та Волині.

Зацікавленість курпською культурою зростає. Це видно по відвідуваності наших занять, які проводяться в Регіональному центрі курпської культури – зазначає пан Маріуш – Ви можете побачити та почути цю автентичну народну культуру, а також скуштувати курпські страви, такі як: рейбаки, журки, фафернухи…

Схожі заходи з не меншою кількістю глядачів відбулися з українського боку у Луцьку, столиці Волинської області. Також було створено фольклорний альбом, карту зі стежками фольклорної спадщини, проведено етнографічні заняття у Волі-Угруській а також транскордонний фестиваль «Етнічна культура – ​​сила, що єднає».

А тим часом проростають і інші зерна проєкту, такі ж цінні й невимірні жодними індикаторами. Достатньо прислухатись до простих слів пані Міхаліни:

Я зробила синьо-жовту українську пальму. Бо зараз в Україні війна, то хоч пальму українську зроблю...

 Детальніше про проєкт можна дізнатися тут

[1] У курпському діалекті: лелека, білка, живіт, відро, бідняк

[2] На Волині, відповідно: глечики, страва з картоплі та різновид калачів