…Чим далі вона віддаляється від міста і наближається до свого дому, тим сильніше її огортає відчуття спокою й умиротворення. Коли вона зупиняється перед воротами, щоб заїхати у свій квартал, усе, що чує, – це спів птахів та запах трав серед природної тиші. Вона відчуває: цей дерев’яний будиночок у селі, біля самого лісу, – саме те місце, де вона мала бути. Тут вона п’є каву на терасі, доглядає за рослинами. Нарешті змогла завести собаку – подібного до того, який був у неї в дитинстві, коли вони ще жили в особняку, до переїзду в міську квартиру.
Багато років Оксана Війтик працювала у сфері екології, хоча мала досвід і в інших галузях. За освітою вона географ – у ті часи екологія ще не була окремою спеціальністю. Їй довелося працювати і в приватному бізнесі, і у Львівській міській раді, і в обласній адміністрації. Завжди відкрита до нового, вона не боялася братися за складні проєкти.
Серед реалізованих ініціатив – завод із переробки ртутних ламп, «еко-бус», що збирає використані батарейки у Львові, еколого-навчальний центр у Яворівському національному парку, збудований як пасивний будинок. Всі ці проєкти вдалося втілити в межах програми Польща–Україна. Сьогодні вона працює над проєктом EcoReserve у Солонківській громаді у партнерстві з Томашувом Любельським – він спрямований на будівництво очисних споруд та покращення систем водопостачання та водовідведення.
У цьому програмному періоді, працюючи директоркою департаменту екології ЛОДА, вона фактично стала амбасадоркою нашої Програми: закликала громади готувати заявки й подаватися на конкурс. У результаті дев’ять громад у партнерстві з польськими гмінами отримали фінансування і нині реалізують свої проєкти. Згодом вона вирішила долучитися до управління одним із цих проєктів – у своїй громаді, там, де тепер її дім
Для Оксани екологія на особистому рівні – це щоденна взаємодія з довкіллям, свідомий вибір і відмова від зайвого. Її невеликий дерев’яний каркасний будинок обладнаний сонячними панелями, твердопаливним котлом, інвертором та акумуляторами на випадок зимових відключень електроенергії.
У господарстві є компостна яма з вермікультурою, сміття ретельно сортується – фактично відходів залишається зовсім мало. Рішення переїхати з міської квартири до дерев’яного будинку біля лісу дивувало багатьох знайомих… Коту Рудіґеру нове місце сподобалося, а згодом з’явився ще один друг – собака Крістофер із притулку.
Оксана не шкодує про свій вибір, хоча робота зовсім нелегка. Окрім проєкту, як еколог у громаді, вона щодня стикається з викликами: застарілою або відсутньою інфраструктурою водопостачання і водовідведення, стихійними сміттєзвалищами, інколи – безвідповідальною поведінкою людей.
Солонківська громада – територія, що безпосередньо межує зі Львовом. Її населення стрімко зростає: села, де раніше жили місцеві мешканці й відпочивали дачники, перетворюються на густозаселені квартали з котеджами та багатоповерхівками. Відповідно, навантаження на інфраструктуру постійно зростає. Потреба в очисних спорудах і каналізаційних мережах існує давно, а робота над плануванням і пошуком фінансування тривала роками. Люди, які оселяються тут, очікують сучасної інфраструктури, чистої води та доступу до каналізації замість вигрібних ям.
Оксана добре розуміє масштаб проблем. Вигрібні ями, особливо за високого рівня ґрунтових вод, потрібно очищати дуже часто – інколи щомісяця, що створює значне фінансове навантаження. Крім того, стоки, які потрапляють у ґрунт, можуть спричинити серйозні екологічні наслідки: кілька років тому одна з громад поблизу Львова зіткнулася з ситуацією, коли воду з криниць визнали непридатною для пиття через забруднення. Септики є кращим рішенням, але теж потребують витрат і належного обслуговування. Власні малі очисні станції можуть дозволити собі небагато людей. Тому розвиток централізованої каналізації та сучасних систем очищення води – завдання, яке стоїть перед більшістю українських громад. Чи готові вони до змін?
Водночас польські партнери діляться практичними рішеннями та досвідом, адже проєкт передбачає не лише будівництво, а й навчальні візити та обмін знаннями. Це дає можливість краще зрозуміти, що чекає наші громади вже завтра, і оволодіти певними інструментами.
…А поки що на території Солонківської громади, у Малечковичах, триває будівництво очисних споруд роторного типу. Технологія передбачає механічне та біологічне очищення стічних вод за допомогою мікроорганізмів (активного мулу), які на обертових дисках, насичуючись киснем, розкладають забруднення. Така система є менш енерговитратною, а всі процеси відбуваються у закритих приміщеннях – без відкритих мулових майданчиків, тож мешканцям не варто хвилюватися через неприємні запахи. По іншу сторону кордону у Томашові Любельському партнери проводять реконструкцію каналізаційної системи безтраншейним методом на 8-ми вулицях і реконструкцію водопровідної мережі в межах 5-ти вулиць. Також у школах Солонківської громади відбулася еко-просвітницька кампанія, а в Томашові Любельському – еко-пікнік.
Великі зміни починаються з малого – з рішень окремих людей, із конкретних проєктів, із відповідальності за свій простір. Саме так, крок за кроком, формується інша якість життя – там, де чиста вода, продумана інфраструктура і відчуття дому.
